Виступ спортсменів з Ірпеня на чемпіонаті світу зі спортивного орієнтування серед юніорів у Фінляндії

З 9 по 15 липня у місті Тампере (Фінляндія) відбувся чемпіонат світу зі спортивного орієнтування серед юніорів (спортсмени до 20-ти років). Подія неординарна з декількох причин: по-перше, в збірній команді України одразу четверо спортсменів з шести були представниками Київщини; по-друге, троє є вихованцями Ірпінської ДЮСШ (Трохимчук Юлія, Тимощук Марія, Звягін Микита); по-третє, спортсменам потрібно було подолати три етапи складних відборів, що проходили в Україні впродовж 3-х весняних місяців. І вони це зробили блискуче !

Зазвичай, ми висвітлюємо технічні результати змагань і цього цілком достатньо, щоб отримати загальне уявлення про подію. Та в данному випадку такий підхід був би невиправданим, адже майже за місяць перебування за кордоном відбулось багато цікавих для збірної команди подій, які, на нашу думку, не варто залишати поза увагою, тим більш, три дні дороги додому давали змогу переосмислити усе що відбулось
Щоб уникнути формальності та банальності викладення побаченого трохи відійдемо від хронололгії подій та розібємо все на блоки (дорога, памятки та враження, змагання, висновки). Отже, розпочинаємо !

Дорога

За час подорожі наша команда подолала відстань в 6 тисяч 993 км. Це відстань від Києва до Пекіну (Китай) або відстань до столиці Португалії Ліссабону і зворотньо !!!  За цей час ми проїхали територією 7 країн (Словаччина, Польща, Литва, Латвія, Єстонія, Фінляндія, Україна). Відвідали міста- Банська-Бистриця, Варшава, Каунас, Шауляй, Рига, Таллін, Гельсінки, Тампере та багато інших. На кожне тренування та змагання долали відстань до 200 км ЩОДНЯ !!!

Памятки та враження

Коли так багато зустрічаєш по дорозі цікавих місць, то й годі намагатись запам’ятати все, тим більш, що ми не ставили собі це за мету. Але завжди знайдеться місце, яке залишитиь невичерпні враження. Для тих хто вперше потрапляє до Скандинавії найбільш вражаючою є подорож на паромі. Коли до берега підходить 12-ти поверховий будинок з середини якого починають виринати десятки ватажівок, автобусів і машин, то відчуваєш себе на шоу Девіда Коперфільда А потім усе повторюється у зворотньому напрямку і вже за 45 хвилин будинок з дискотеками, магазинами, кафе, ресторанами починає шлях по Балтиці.

Столиця Фінляндії Гельсінки навряд чи вразить вас архітектурними цікавинакми.У цьому сенсі Київ значно виграє, а ось уміння поєднати житловий простір з природою, у цьому багатьом європейським народам слід повчитись у фінів. Чиста вода, яку можна пити УСЮДИ !!! без виключення, озера, парки, сучасні високотехнологічні будинки та споруди – усе виглядає гармонійно та природно. Наша команда розмістилась у місті Нокія.

Так, саме у тому місці, де було фактично започатковано мобільний звязок. Багато жителів міста Тампере приїздять до Нокії на вихідні. Ні, не за новими мобільними телефонами))))), а щоб відпочити на природі, порибалити та поспілкуватись. Тим більш, що сонце не заходить, адже у цей період на території Фінляндії панують «білі ночі».

З архітектурних вражень, напено, найбільший слід залишила пішохідна прогулянка Талліном. Місто з давньою історією не залишає байдужими нікого. Люди старшого віку в багатьох місцях згадують фільми радянських часів, які знімались у центрі столиці Єстонії. Для молодих є безліч романтичних місць на фортеці Тоомпеа (Ревельська фортеця, Коливань), з якої відкриваються фантастичні види на Балтійське море та на Старе місто, велика кількість арт-обєктів, затишних кав’ярень тощо Напевно лише у Талліні можливо побачити вродливу дівчину у вишуканому вбрані, на підборах вище 10см на велосипеді )))) Принаймні більше ніде такого не бачили !

А ось у розділі незвичайних місць беззаперечним лідером була Гора Хрестів, що знаходиться під містом Шауляй (Литва). Десятки тисяч хрестів встановили люди у цьому місці. Існує багато легенд, про те, що встановлення хреста сприяє виконанню бажать. Хрести тут почали встановлювати ще в 19 столітті.

У радянські часи, у 1961 році хрести позносили бульдозерами, та нереалізованих бажань у людей залишилось багато. Тож, зараз хрестів нараховують понад 50 тисяч (з дерева, каменя, скла, металлу, різних кольорів, форм та розмірів) . Навіть Папа Римський Іоанн Павло II у 1993 році встановив хрест. Чи виповнилось його бажання, залишилось загадкою, але хрестів з того часу значно побільшало.

Змагання

Але давайте зосередимось на головному, на основній меті нашої подорожі, на участі у чемпіонаті Світу серед юніорів. Цьогоріч до Тампере завітали майже 400 найсильніших спортсменів з 38 країн Світу. Збірна команда України була однією з наймолодших на цих змаганнях. Погодьтесь, що дівчатам 15 років важко змагатись з 20-ти річними юніорками, тим не менш наші дівчата та хлопці дали справжній бій спортсменам з інших країн. Місцевість змагань нетипова для нашої країни: болота з невеличкими пагорбами, які всипанні камінням; різні типи рослинності-від непрохідної до добро пробігаємої. З усіх наших спортсменів лише Тимощук Марія мала невеличкий досвід тренувань на подібній місцевості у Швеції. Для всіх інших перші дні на тренувальному зборі перед змаганнями були дуже і дуже непростими. Тим не менш за невеличкий термін українські юніори змогли адаптуватись до умов цієї складної місцевості. Звичайно важко боротися зі спортсменами з Скадинавії (Фінляндія, Норвегія, Швеція), для яких подібна місцевість є типовою. Непросто виходити на старти зі збірної Швейцарії, більша частина якої провела майже півроку на навчально-тренувальних зборах біля Тапмере. Важко конкурувати зі збірною Росії, спортсмени якої провели за останні 3 місяці у Фінляндіїї більше часу аніж вдома. Тим не менш, чотириденний збір значно додав впевненості нашим спортсменам перед змаганнями.

В перший день 9-го липня була проведена кваліфікація(півфінал) середньої дистанції. Безумовно ми розраховували на досвідчених лідерів-Тимощук Марію і Поляницю Станіслава. Та на превеликий жаль лідери не впорались із значним психологічним напруженням. Прикра помилка у Марії Тимощук на першому контрольному пункті (КП), і помилка Станіслава Поляниці на 4 КП не дозволили їм увійти до щільної двадцятки. Тим не менш усі шестеро потрапили до фіналу В. Приємно вразила Трохимчук Юлія, яка не зважаючи на юний вік показала пристойний результат. Одразу зазначимо, що ми не ставили на наступний день перед спортсменами завдання перемогти у фіналі В. Основне, на що потрібно було звернути увагу-це відпрацювати основні технічні елементи на дистанції та намагатись виконувати їх бездоганно. З цим завданням добре впорався Микита Звягін та Юлія Трохимчук, які у своїх групах посіли 26 і 19 місця відповідно.

11-го липня у центральній частині міста були розіграні нагороди на дистанціях спринту. Найкращий результат у нашій команді показав Рачук Тарас, який посів 29 місце, поступившись лідеру Оллі Ойанахо з Фінляндіїї 63 секунди. Микита Звягін був 97-м з майже 200 юніорів. Найкращою серед українських спортсменок на спринті стала Юлія Трохимчук. Вона посіла 64 місце, з відставанням від лідера – Сімони Оберсольд зі Швейцарії 2 хвилини 46 секунд. Її подруга по команді Тимощук Марія поступилась Юлії 14 секунд і обійняла 75 позицію.

12-го липня був день відпочинку і спортсмени мали змогу відвідати моделі довгих дистанцій та естафет.
13 липня був найважчий день. Він був важким не лише з огляду довжини і складності довгої дистанції, а й того, що деякі спортсмени перебували у карантині більше 6 годин. (прим. У спортивному орієнтування застосовують ізоляцію спортсменів у спеціально відведеній зоні, щоб запобігти передачі інформації).

У цей день ми дуже розраховували на вдалий виступ Марії Тимощук, і до 10 КП вона цілком виправдовувала наші сподівання, на деяких КП навіть була лідером, але не впоравшись з емоціями зробила велику помилку і фінішувала лише 97-ю. Юлія Трохимчук не була готова до такої важкої дистанції, але не помилялась і як наслідок опинилась на 7 позицій вище від Марії.

Останній день естафета – найвидовищніший та найнепередбачуваніший вид змагань. Початок естафети складався для наших чоловічих і жіночих команд досить вдало. Невелике відставання від лідерів хоча не давало змоги розраховувати на нагороди, але продемонструвало готовність наших спортсменів-орієнувальників боротись на рівних із представниками Скандинавських країн. Спочатку прикрої помилки припускаються наші хлопці, і з 10 місця потрапляють на 37. Згодом Микита Звягін виправляє ситуацію, але вище 24 місця команда не підіймається. Враховуючи, що стартували 57 команд, то результат начеб то непоганий. Та зважаючи на потенційні можливості хлопців ми цілком могли, навіть з такою молодою командою, боротися за 10-13 місце. У дівчат ситуація була дещо іншою. Досить добре відпрацювала Трохимчук Юлія, та вже на фініші виявилось, що вона на старті взяла не свою карту. Внаслідок чого команду було дискваліфіковано.

Висновки

Якщо порівнювати виступи наших спортсменів у Фінляндії з минулорічними стартами у Швейцарії, то приводів для радості небагато. Нагадаємо, що в минулому році Москаленко Дар’я посіла 10-місце на спринтерській дистанції. Від срібної нагороди її віддалило всього 8 секунд. Цього року найкращою на спринті була Юлія Трохимчук, яка посіла 64 місце. Але для Даші це був останній юніорський чемпіонат світу, а у Юлі їх попереду ще 4 !!!

Вся українська команда ,без виключення, матиме змогу взяти участь у чемпіонаті світу серед юніорів наступного року в Угорщині. І ми впевнені, що той досвід, який набули наші спортсмени у Фінляндії, допоможе їм не лише покращити власні позиції, а й претендувати на нагороди. Тим більш, що місцевості на яких можливо готуватись в Україні є !

Необхідно зазначити, що участь збірної команди України у чемпіонаті світу цього року була під загрозою. Важка логістика і значні матеріальні витрати не давали великої впевненості ані спортсменам ані тренерам. Тим не менш, завдяки федерації спортивного орієнтування, керівництву Ірпінської ДЮСШ, допомозі Максима Плешко та підтримці батьків, усі плани стали реальністю. Тож, як кажуть в Україні: «Гуртом і батька легше бити!»))))

Ірпінська ДЮСШ свого роду унікальне місце. Цього року одразу четверо учнів вибороли право представляти країну на чемпіонаті Європи серед юнаків зі спортивного орієнтування у Словаччині. Також четверо спортсменів здобули право захищати честь України на чемпіонатах світу зі спортивного орієнтування (3 спортсмени) у Фінляндії та олімпійського тхеквондо ВТФ (1 спортсмен) .

Отже, щиро дякуємо за підтримку і за допомогу усім, хто доклав та продовжує докладати зусиль до зростання популярності нашого міста не лише в Україні, а й за кордоном.