Роман Ратушний прожив лише 24 роки, але залишив слід, який не стирається часом. Цей киянин із позивним «Сенека» пройшов шлях від школяра на Євромайдані до розвідника 93-ї бригади «Холодний Яр», від захисника зеленого оазису в серці столиці до символу цілого покоління, яке не боїться вставати проти системи. Його історія — це не просто біографія активіста та воїна. Вона про те, як одна людина може змінити правила гри в місті, де корупція та забудовники давно звикли до тиші, і як громадянська позиція переростає у військовий обов’язок.
Народжений у сім’ї, де боротьба за справедливість була в крові, Роман змалку впитував дух опору. Він врятував Протасів Яр від висоток, розоблачував мафіозні зв’язки, стояв під дубинками «Беркута» і зрештою віддав життя за Україну під Ізюмом у червні 2022-го. Сьогодні, у 2026 році, його ім’я носять вулиці, заказники та фестивалі, а створений ним взвод «Сенека» продовжує працювати за принципами, які він заклав: максимальна ефективність за мінімального ризику для життя бійців.
Для новачків у темі це історія звичайного хлопця, який не пройшов повз. Для просунутих — глибокий розбір, як особиста сміливість перетворюється на інституційні зміни: від судових перемог проти олігархів до інновацій у розвідці. Роман показав, що активізм — це не хобі, а щоденна робота, яка може коштувати життя.
Ранні роки та вплив сім’ї
5 липня 1997 року в Києві з’явився на світ хлопчик, чия доля з перших днів була пов’язана з боротьбою за місто. Батько Тарас Ратушний — відомий активіст руху «Збережи старий Київ» — брав сина на протести, вчив не мовчати, коли руйнують історичні будівлі. Мати, письменниця Світлана Поваляєва, прищеплювала любов до слова та правди. Старший брат Василь, усього на рік старший, теж виріс в цій атмосфері: обидва згодом підуть на фронт і обидва віддадуть життя за країну.
У 2012 році Роман вступив до Фінансово-правового коледжу, де здобув юридичну освіту. Уже тоді він не сидів за партами, відірваний від реальності. Сім’я виховала в ньому стрижень: не чекати, поки хтось інший вирішить проблеми, а братися самому. Це не були гучні промови за вечерею — це були реальні дії на вулицях рідного міста, де кожен паркан чи забудова могли стати точкою неповернення.
Євромайдан: перше випробування вогнем
Наприкінці 2013 року сімнадцятирічний Роман опинився серед перших студентів, які вийшли на Майдан. Ніч на 30 листопада стала для нього хрещенням: «Беркут» розігнав протестувальників, і Роман разом з іншими хлопцями отримав удари дубинками, але встиг утекти. Цей досвід не зламав — навпаки, загартував. Він зрозумів, що свобода вимагає плати, і ця плата може бути болісною.
Після Революції Гідності Роман не пішов у тінь. У грудні 2014-го він брав участь у протестах за очищення МВС та розслідування майданівських злочинів. Це був перехід від вуличного протесту до системної роботи. Хлопець, який учора ще ховався від спецназу, тепер вимагав від держави виконання обіцянок.
Журналістика та розоблачення: карта мафії
Роман працював журналістом над проєктами, які били в саме серце системи. Він розслідував корупцію в «Київпастранс» і будівництво метро на Троєщину, копався в тендерах «Укрзалізниці» на дизпаливо. У 2015 році створив справжню бомбу — карту зв’язків російської та української мафії. Близько тисячі імен, схеми, докази. Ця робота вплинула на створення Державного бюро розслідувань і підштовхнула безліч кримінальних справ.
Його підхід був простим і ефективним: публічні дані, відкриті джерела та залізна логіка. Роман не просто писав — він давав інструмент суспільству, щоб саме воно могло боротися з корупцією.
Це був час, коли активізм переходив у цифрову площину. Блог, YouTube-канал, пости в соцмережах — усе працювало на одну мету: зробити Україну чистішою та чеснішою.
Битва за Протасів Яр: від паркану до заказника
У 2018 році Роман очолив ініціативу «Захистимо Протасів Яр», а у 2019-му — однойменну громадську організацію. Зелений схил у центрі Києва, 3,15 гектара, став полем бою. Компанія «Дайтона Груп», пов’язана з Геннадієм Корбаном, планувала три 40-поверхівки. Паркан виріс за одну ніч у травні 2019-го, і Роман зібрав тисячі киян на акції.
Конфлікт вийшов на новий рівень: погрози фізичної розправи, записи розмов з Андрієм Смирновим (тодішнім заступником глави Офісу Президента) та Корбаном. Роман публікував їх, звертався до Зеленського та генпрокурора, але кримінальної справи не відкрили. Йому довелося тимчасово переховуватися. Судові процеси тягнулися роками: у 2020-му ДАБІ заборонила забудову, Київська міська рада повернула статус зелених насаджень. Далі — апеляції, касації, але у січні 2022-го найвища інстанція поставила крапку: забудови не буде.
Після загибелі Романа батьки продовжили справу. У березні 2023-го Київський апеляційний суд став на бік активістів. А 14 липня 2022-го Київська міська рада вирішила створити ландшафтний заказник «Протасів Яр» — на згадку про нього. У листопаді 2023-го заказнику офіційно присвоїли ім’я Романа Ратушного. Сьогодні, у 2026-му, територія поступово відкривається для людей, а фестиваль «Протасів Яр» збирає лекції, дискусії та концерти кожні два тижні.
- Мобілізація тисяч киян: акції, пікети, суди — Роман перетворив локальний протест на загальнонаціональний символ опору забудовникам.
- Юридичні перемоги: від заборони забудови до статусу заказника — ланцюжок рішень, які стали прецедентом для інших зелених зон.
- Особисті ризики: погрози, домашній арешт за «справою Казимира Малевича» (абсурдне фото як доказ хуліганства за підтримку Сергія Стерненка).
Ця боротьба показала: громадянське суспільство може перемогти, навіть коли влада мовчить.
| Дата | Подія | Результат |
|---|---|---|
| Травень 2019 | Встановлення паркану «Дайтона Груп» | Масові акції протесту |
| Червень 2020 | Заборона забудови ДАБІ | Статус зеленої зони відновлено |
| Січень 2022 | Касаційний суд підтверджує заборону | Перемога активістів |
| Листопад 2023 | Заказник імені Романа Ратушного | Офіційне увічнення |
Дані таблиці ґрунтуються на матеріалах офіційних рішень Київської міської ради та судових реєстрів.
Військова служба: від добровольця до розвідника «Сенеки»
З першого дня повномасштабного вторгнення Роман створив підрозділ «Протасів Яр» і пішов захищати Київ. Потім — Сумщина, деокупація Тростянця, бої під Ізюмом. З квітня 2022-го — розвідвзвод 2-го мотопіхотного батальйону 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Позивний «Сенека» — відсилка до стоїцизму: спокій у хаосі, обов’язок понад усе.
9 червня 2022 року під селом Сулігівка Ізюмського району розвідгрупа потрапила під артилерійський обстріл. Роман загинув у 24 роки. Прощання на Майдані Незалежності зібрало сотні людей. Поховали на Байковому кладовищі. Посмертно — орден «За мужність» III ступеня.
Його остання воля зворушує до сліз: бойові виплати — по 100 тисяч гривень на Національну капелу бандуристів, Дім-музей Шевченка (врятували 200-річну шовковицю), «Історичну правду» та «Новинарню». Роман думав про культуру навіть в окопах.
Спадщина у 2026 році: вулиці, фестивалі та братерський шлях
Вулиця Волгоградська в Києві стала вулицею Романа Ратушного вже у вересні 2022-го. У Мені Чернігівської області — теж. Взвод «Сенека» в 93-й бригаді виріс у роту: дрони, радіорозвідка, принцип «життя українця дорожче за робота». Фестиваль «Протасів Яр» з 2023 року став майданчиком для правозахисних дискусій та вшанування пам’яті.
У лютому 2025-го загинув брат Василь — оператор FPV-дронів. Два сини однієї сім’ї віддали життя за Україну. Це не просто трагедія — це нагадування про ціну свободи.
Роман Ратушний не став легендою за замовчуванням. Він нею став, бо жив за совістю. Його приклад навчає: починай з малого — зі свого двору, з Протасового Яру, — і змінюй країну. Для новачків — натхнення встати і діяти. Для просунутих — модель, як поєднувати вуличний активізм, суди та війну в одній людині. Його історія продовжується в кожному, хто сьогодні захищає Київ від забудови чи фронт від ворога.
