Максим Георгійович Луцький пройшов шлях, у якому наукові амбіції, підприємницька хватка та політичні маневри переплелися з керівництвом одним із провідних технічних вишів України. Народжений у Києві в родині вчених, він уже в молодості занурився у вир 1990-х, де бізнес і наука вимагали однакової стійкості. Його кар’єра охоплює посади проректора та ректора Національного авіаційного університету, депутатство у Верховній Раді різних скликань і коротке перебування на посаді заступника міністра освіти.
Ключові віхи включають перемогу на виборах ректора НАУ у 2021 році з переконливим результатом, ініціативи щодо оновлення класифікатора авіаційних професій з акцентом на безпілотні системи, а також серію гучних конфліктів навколо університетської власності та управління. Громадський образ Максима Луцького залишається полярним: для одних — реформатор авіаційної освіти та автор десятків наукових праць, для інших — фігура, що асоціюється з обвинуваченнями в корупційних схемах і рейдерських практиках. Його історія відображає складні трансформації українського суспільства, де особисті рішення часто перетиналися з епохальними подіями.
Науковий багаж Луцького — понад сто публікацій з інформаційних технологій, захисту даних і автоматизованих систем — продовжує залишатися помітним внеском у профільні галузі. Водночас рішення 2023 року, коли на тлі студентських протестів і розслідувань він заявив про намір долучитися до Збройних сил України, додали нові штрихи до портрета людини, чиє життя не раз перетинало межі між тріумфом і турбулентністю.
Ранні роки та становлення в родині київських учених
Київ 1976 року прийняв у світ Максима Георгійовича Луцького 4 червня. Родина належала до наукового середовища: батько працював професором у Київському політехнічному інституті, мати — науковою співробітницею Інституту кібернетики Академії наук України. Атмосфера інтелектуальних обговорень і суворої дисципліни задала тон майбутній кар’єрі. Після восьмого класу хлопець перейшов до професійно-технічного училища № 79, яке пізніше стало ліцеєм інформаційних технологій. Цей крок уже тоді засвідчив практичний ухил — інтерес до технологій поєднувався з готовністю до реальної праці.
Дев’яності роки наклали відбиток на характер. Економічний хаос, гіперінфляція та перші ринкові експерименти формували покоління, де молоді люди швидко вчилися ризикувати й виживати. Луцький не став винятком. Джерела фіксують епізод засудження наприкінці десятиліття за частиною третьою статті 213 Кримінального кодексу України за придбання з метою збуту майна, здобутого злочинним шляхом. Для багатьох ровесників подібний досвід у ті роки був радше правилом, ніж винятком, і загартовував навички обережності та стратегічного мислення.
Освіта, наука та перші бізнес-кроки в турбулентні дев’яності
Вищу освіту Максим Луцький здобув у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». З 1992 по 1997 рік він опановував спеціальність «Комп’ютерні та інтелектуальні системи і мережі». Аспірантура в тому самому виші стала логічним продовженням. У 2004 році він захистив дисертацію кандидата технічних наук зі спеціальності «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології». Через вісім років, у 2012 році, йому присвоїли звання доктора технічних наук — уже за спеціальністю математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин і систем.
Паралельно з навчанням і наукою розвивався бізнес. У 2001–2002 роках Луцький обіймав посаду першого заступника голови правління ЗАТ СК «Українські резерви» — страхової компанії. Досвід корпоративного управління став у пригоді пізніше. У 2002 році він очолив «Сервісний центр» Національного авіаційного університету. Цей період став мостом між приватним сектором і державною освітньою структурою. Наукові інтереси — обчислювальні комплекси, мережі та захист інформації — органічно лягали на завдання авіаційної галузі, де точність даних і кібербезпека завжди мали критичне значення.
Входження в керівництво Національного авіаційного університету
НАУ — виш із багатою історією підготовки пілотів, інженерів і фахівців для цивільної та військової авіації. Саме тут Максим Луцький розпочав системне сходження. З 2004 по 2006 рік він працював проректором з корпоративного управління. У 2008 році перейшов на посаду проректора з міжнародних зв’язків, а невдовзі став першим проректором. Ці роки принесли звання доцента у 2007-му та професора у 2013-му — вже за кафедрою безпеки інформаційних технологій.
Університет у той період активно розвивав міжнародні контакти й модернізував програми. Луцький брав участь у проєктах, пов’язаних із корпоративними процесами та зовнішніми зв’язками. Його технічний бекграунд допомагав вибудовувати системи управління даними та інформаційної безпеки — напрями, які в авіаційній підготовці набувають дедалі більшого значення з розвитком цифрових технологій і безпілотних систем.
Політичні зигзаги: депутатство, міністерські посади та районна влада
Політика стала ще одним виміром кар’єри. У 2005 році Луцький брав участь у довиборах до Київської міської ради. У 2006-му на короткий термін — з травня по вересень — він став народним депутатом Верховної Ради V скликання від Блоку Юлії Тимошенко. Потім відбувся перехід у Партію регіонів. У 2010–2012 роках він уже депутат VI скликання від цієї політичної сили.
На парламентській роботі він обіймав позиції в комітетах з науки та освіти, курував питання професійної освіти та приватизації. Коротке перебування на посаді заступника міністра освіти і науки України наприкінці 2007 — на початку 2008 року дало рівень розуміння галузевих процесів. У 2013–2014 роках Максим Луцький очолював Солом’янську районну державну адміністрацію Києва. Ці роки збіглися з періодом, коли українська політика переживала гострі повороти, а партійні альянси часто диктувалися прагматичними міркуваннями.
У 2019 році він балотувався до Верховної Ради від ОПЗЖ по 222-му округу в Києві, але не пройшов. Політичний досвід навчив його працювати в умовах мінливих коаліцій і публічного тиску — навичка, яка пізніше стала в пригоді в університетському середовищі.
Ректорство в НАУ: вибори 2021 року, реформи та поворотні рішення
28 січня 2021 року Максим Луцький переміг на виборах ректора Національного авіаційного університету, набравши 63,9 % голосів. Це стало кульмінацією багаторічної присутності в стінах вишу. Новий керівник ініціював оновлення класифікатора Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства, включивши до нього сучасні авіаційні професії: дистанційний пілот безпілотного повітряного судна, дистанційний командир, пілот-випробувач і пілот-інструктор. Крок виявився своєчасним на тлі зростання інтересу до безпілотних технологій.
Ректорський період збігся з викликами: пандемія, а потім повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році. Університетський кампус зазнавав обстрілів. Усередині продовжувалися давні конфлікти навколо землекористування та реконструкції приміщень. У жовтні 2023 року на тлі студентських звернень і розслідувань Луцький оголосив про рішення вступити до лав Збройних сил України — зокрема, до підрозділів протиповітряної оборони, посилаючись на наявну військову спеціальність. До 2025–2026 років у публічному просторі його вже називають екс-ректором; керівництво вишем перейшло до інших осіб.
Публічна історія Максима Луцького нерозривно пов’язана з розслідуваннями та претензіями. Ще за часів проректора й депутата ЗМІ та правоохоронці згадували схеми, пов’язані з компаніями, в яких він фігурував як партнер або бенефіціар. Йшлося про реконструкцію університетських приміщень із подальшою передачею під комерційні об’єкти, кредитні операції з «Терра Банком» і виведення значних коштів. Генеральна прокуратура свого часу оцінювала банківську частину таких схем у суму близько мільярда гривень.
У період ректорства обвинувачення посилилися. З’являлися публікації про плани забудови території НАУ житловими комплексами, погрози на адресу ОСББ, продаж студентам форми низької якості через структури, пов’язані з вишем, і використання фіктивних працівників. У 2025 році Нацполіція проводила обшуки за справою про розтрату близько 16 мільйонів гривень на фіктивних працівниках. Студенти публікували відкриті листи з вимогою відсторонення. Луцький частину претензій відкидав, вказуючи на політичний чи конкурентний підтекст, і підкреслював законність своїх дій.
Два епізоди 2009 року — обстріли автомобіля — Луцький пов’язував із бізнес-конфліктами. Експертизи та розслідування не дали однозначних висновків, породивши додаткові версії. У 2023 році він отримав антипремію «Академічна негідність» у номінації «Токсичний ректор». Ці події створили стійкий інформаційний фон, у якому будь-яке рішення керівництва НАУ сприймалося крізь призму попередніх претензій.
За науковою діяльністю Максима Луцького стоїть солідний масив робіт — понад сто наукових і науково-методичних публікацій, монографії, підручники, патенти та методичні рекомендації. Основні напрями — захист інформації, обчислювальні системи і мережі, автоматизоване управління. У 2011 році він став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Серед нагород — орден «За заслуги» III ступеня, почесні грамоти Кабінету міністрів і Верховної Ради, нагрудні знаки Міністерства освіти і науки.
Паралельно розвивалася громадська діяльність. Луцький заснував «Соціальну ініціативу Максима Луцького», спрямовану на підтримку освіти, спорту та допомоги родинам. Конкретні проєкти включали гранти, заходи для молоді та сімейні програми. Хобі — футбол, гірськолижний спорт, фотографія, більярд, кіно, література та мистецтво — додають особисті барви до образу людини, яка поза робочими кабінетами віддавала перевагу активному й творчому відпочинку. Родина залишається закритою темою: дружина Олена Савицька, сини Віталій і Дмитро.
| Рік | Ключовий етап | Подробиці |
|---|---|---|
| 1976 | Народження | Київ, родина вчених |
| 1992–1997 | Навчання в КПІ | Спеціальність «Комп’ютерні та інтелектуальні системи і мережі» |
| 2004 | Кандидат наук | Захист дисертації з автоматизованих систем |
| 2006 | Депутат ВР V скликання | Короткий період від БЮТ |
| 2010–2012 | Депутат ВР VI скликання | Від Партії регіонів |
| 2013–2014 | Голова Солом’янської РДА | Районна влада в Києві |
| 2021 | Обрання ректором НАУ | 63,9 % голосів |
| 2023 | Заява про службу в ЗСУ | На тлі скандалів і реорганізації |
Джерела даних: українська Вікіпедія, LIGA.net.
Актуальне становище та відображення в громадській пам’яті на середину 2026 року
До середини 2026 року Максим Луцький залишається екс-ректором Національного авіаційного університету. Публічна активність помітно знизилася після 2023 року. Інформація про проходження служби в Збройних силах або повернення до наукової роботи у відкритих джерелах обмежена. Вузовське середовище продовжує обговорювати наслідки його управлінських рішень — як позитивні ініціативи з підготовки фахівців безпілотних систем, так і претензії до фінансових та майнових питань.
Для тих, хто цікавиться українською вищою освітою та авіаційною галуззю, постать Луцького слугує прикладом того, як особистий технічний бекграунд і політичний досвід можуть впливати на розвиток великого профільного вишу. Його шлях показує, наскільки тісно в українських реаліях переплітаються наука, бізнес, політика та публічна відповідальність. Подальша траєкторія залишається відкритою — як і багато історій людей, чиї рішення формували ландшафт освіти та управління в складні десятиліття.
