Внутрішньо переміщені особи — це люди, яких війна, насильство чи катастрофи вирвали із звичного життя, змусивши покинути домівки, але вони не перетнули кордон своєї країни. У 2026 році їхня кількість у світі сягнула рекордних 82 мільйонів, а в Україні офіційно зареєстровано близько 4,6 мільйона таких людей — і це лише ті, хто оформив статус. За цифрами стоять реальні долі: матері з дітьми, які втікають від обстрілів, сім’ї, що втратили все набуте, пенсіонери, які залишилися без даху над головою на рідній землі.
Ці люди зберігають повні права громадян своєї країни, але потребують особливого захисту й допомоги, бо держава часто не в змозі одразу забезпечити їм безпеку та умови для життя. Міжнародні принципи ООН підкреслюють: внутрішньо переміщені особи мають право на гідність, безпеку та поступове повернення до нормального життя — через інтеграцію, підтримку чи добровільне повернення додому, коли це стане можливим.
Сьогодні проблема внутрішньо переміщених осіб стосується кожного з нас. В Україні вона особливо гостра через повномасштабне вторгнення, але глобально конфлікти в Судані, Сирії та інших регіонах створюють подібні трагедії. Розуміння суті питання допомагає не лише тим, хто має статус ВПО, а й усім, хто хоче жити в суспільстві, де ніхто не залишається за бортом.
Що таке внутрішньо переміщені особи та чим вони відрізняються від біженців
Термін «внутрішньо переміщені особи» з’явився не вчора. Він закріпився в міжнародному праві завдяки Керівним принципам щодо внутрішнього переміщення осіб, затвердженим ООН у 1998 році. Це документ, який став справжньою дороговказом для держав і гуманітарних організацій: 30 принципів, де чітко прописано, що такі люди не втрачають громадянства й захисту своєї країни, навіть якщо сама держава тимчасово не може їм допомогти.
На відміну від біженців, які перетинають кордон і шукають притулку за кордоном, ВПО залишаються всередині своєї батьківщини. Вони не стають «іноземцями» — вони просто вимушені переселенці у власному домі. Це ключова відмінність впливає на все: від оформлення документів до отримання допомоги. Біженці підпадають під Женевську конвенцію 1951 року та захист Управління Верховного комісара ООН у справах біженців як міжнародна категорія. ВПО ж — під юрисдикцією своєї держави, і міжнародна допомога тут завжди потребує згоди влади.
| Аспект | Внутрішньо переміщені особи (ВПО) | Біженці |
|---|---|---|
| Місцезнаходження | У межах своєї країни | За кордоном країни походження |
| Громадянство та захист | Зберігають громадянство своєї країни | Можуть отримувати статус в іншій країні |
| Основний документ | Керівні принципи ООН 1998 р. | Женевська конвенція 1951 р. |
| Допомога | Від своєї держави + міжнародна за погодженням | Міжнародний захист Управління Верховного комісара ООН у справах біженців |
За даними ООН, саме ця відмінність часто робить ситуацію ВПО ще важчою: формально вони під захистом, а на ділі — у зоні вразливості, без звичної соціальної мережі та з втратою майна.
Глобальний масштаб проблеми та основні причини
До кінця 2025 року кількість внутрішньо переміщених осіб у світі перевищила 82 мільйони людей — це рекорд за всю історію спостережень. Конфлікти та насильство стали причиною для 68,6 мільйона, а природні й техногенні катастрофи — для 13,6 мільйона. Лідери за кількістю ВПО — Судан із 11,6 мільйона, Сирія, Колумбія та Демократична Республіка Конго. Цифри зростають не лише через війни, а й через зміну клімату, яка провокує дедалі більше повеней, посух і пожеж.
У Європі проблема теж не чужа. Конфлікти на Балканах у 1990-х, війна в Грузії 2008 року й, звісно, повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022-му залишили мільйони людей зі статусом ВПО. Кожен такий випадок — це не просто статистика, а розірвані сім’ї, втрачені школи для дітей і зруйновані мрії дорослих.
Внутрішньо переміщені особи в Україні: реалії 2026 року
В Україні ситуація з ВПО особливо болісна й близька. Станом на початок 2026 року зареєстровано 4,62 мільйона осіб, а з урахуванням незареєстрованих — понад 6 мільйонів. Більшість — жителі сходу й півдня країни, які вже кілька разів переїжджали через бойові дії. Держава виділила в бюджеті 39 мільярдів гривень на щомісячну допомогу, але цифри продовжують зростати: нові евакуації не дають зупинитися потоку.
З 2026 року правила змінилися на краще. Постановою Кабміну № 390 від 18 березня подовжено виплати до 30 місяців для вразливих категорій — багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, пенсіонерів. Розмір допомоги залишився попереднім: 2000 гривень дорослим, 3000 — дітям і людям з інвалідністю. Головна умова — дохід сім’ї не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів на особу (близько 10 380 гривень у 2026 році). З’явилися й нові інструменти: субсидії на оренду житла, програма «Соціальна адаптація» з психологічною допомогою та перепідготовкою.
Права внутрішньо переміщених осіб за міжнародними стандартами
Керівні принципи ООН 1998 року — це не просто папір. Вони гарантують ВПО ті самі права, що й усім іншим громадянам: на життя, безпеку, їжу, житло, медичну допомогу та освіту. Їх не можна дискримінувати, змушувати повертатися в небезпечні місця чи розлучати сім’ї. Держава зобов’язана запобігати довільному переміщенню та забезпечувати гуманітарну допомогу.
У реальності права часто порушуються через бюрократію чи нестачу ресурсів. Але знання цих принципів дає силу: ВПО мають повне право вимагати довідку про статус, доступ до послуг і захист від експлуатації. Міжнародні організації, як-от МКЧХ і Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, допомагають там, де держава не справляється.
Як оформити статус ВПО: покрокова інструкція
Оформлення статусу в Україні стало простішим завдяки «Дії». Ось як це працює на практиці:
- Підготуйте документи. Паспорт чи ID-картку, для дітей — свідоцтво про народження. Якщо документів немає — їх можна відновити пізніше.
- Подайте заяву онлайн. Через додаток «Дія» — вкажіть нове місце проживання, підтвердіть геолокацією. Процес займає хвилини.
- Альтернативи. Якщо немає смартфона — зверніться до ЦНАП, управління соціального захисту чи сервісного центру Пенсійного фонду.
- Отримайте довідку. Вона дає доступ до виплат, медичної допомоги та освіти.
- Подайте на виплати окремо. Через ті самі канали, вказавши доходи сім’ї.
Важливо: довідка діє безстроково, але виплати перевіряють кожні півроку. У 2026 році строк подання на продовження подовжили до 1 червня для багатьох категорій.
Допомога у 2026 році стала адреснішою. Окрім базових виплат з’явилися субсидії на оренду (якщо житло «з’їдає» більше 20% доходу) та програма підтриманого проживання для літніх людей і осіб з інвалідністю. Працюють гранти на запуск бізнесу та курси перепідготовки через центри зайнятості.
Міжнародні організації — ООН, Червоний Хрест — надають цільову допомогу тим, хто перемістився нещодавно чи повернувся з-за кордону. Головне — не соромитися питати: у місцевих адміністраціях і волонтерських центрах завжди є актуальна інформація.
Головні виклики: від втрати дому до пошуку себе заново
Найважче для ВПО — не лише матеріальні втрати, а розрив зв’язків, травми та відчуття чужинця в новому місті. Багато хто розповідає, як діти бояться гучних звуків, дорослі не сплять ночами, а пенсіонери почувають себе обуздою. Житло — вічний головний біль: оренда дорога, соціального мало. Робота теж не завжди знаходиться — навички старі, а ринок у західних регіонах перенасичений.
Психологічне навантаження величезне. За оцінками фахівців, у третини ВПО розвивається посттравматичний стресовий розлад. Але є вихід: безоплатні консультації в центрах «Соціальна адаптація», гарячі лінії та спільноти взаємодопомоги. Інтеграція йде через школи, де діти швидко знаходять друзів, і через локальні ініціативи — від спільних ярмарків до волонтерських проєктів.
Як інтегруватися та допомогти собі: практичні поради
Переїзд — це не кінець, а нова глава. Почніть із малого: зареєструйтеся в центрі зайнятості, запишіться на курси, знайдіть психолога. Спілкуйтеся з місцевими — сусідами, у школах, церквах. Багато ВПО відкривають маленькі кафе чи шиють одяг і через рік кажуть: «Ми вже тут удома».
Для тих, хто приймає переселенців: посмішка, чашка чаю та питання «Чим допомогти?» творять дива. Суспільство, яке підтримує своїх, стає сильнішим.
У 2026 році держава готує нову Стратегію щодо ВПО до 2030 року — з акцентом на житло, роботу та повернення. Поки її не затвердили, кожен день дає шанс зробити крок уперед. Внутрішньо переміщені особи — не жертви, а люди з неймовірною силою. Їхня історія — це історія всієї України та світу, де війна залишає шрами, але людяність лікує рани.
